Більше новин >>

Коментар до законопроекту №5367 (щодо обов’язку поліцейського мати вищу юридичну освіту)

Коментар до законопроекту “Про внесення змін до Закону України «Про Національну поліцію» (щодо уточнення вимог до осіб, які претендують на зайняття посади поліцейського)” №5367 від 07.11.2016 року, поданого народними депутатами Немировським А.В., Рибаком І.П., Чепиногою В.М. (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=60442) 

Суть законопроекту
Законопроектом пропонується запровадити додатковові кваліфікаційні вимоги для прийняття на службу в поліцію: 1) проходження військової служби та наявність вищої юридичної освіти (крім поліції охорони і поліції особливого призначення); 2) володіння (державною) українською мовою).

Для цього пропонується внести зміни до статей 17 (“Поліцейський)” та 49 (“Вимоги до кандидатів на службу в поліції) Закону України “Про Національну поліцію.

Основною нормою, запропонованою законопроектом, яку необхідно прокоментувати, є вимога наявності вищої юридичної освіти. Зауважимо, що на сьогодні наявність вищої та вищої юридичної освіти є обов’язковою лише для деяких посад, передбачених підзаконними нормативно-правовими актами МВС. Continue reading “Коментар до законопроекту №5367 (щодо обов’язку поліцейського мати вищу юридичну освіту)”

Борис Малишев: Найбільш небезпечний недолік Закону про Національну поліцію

Статтю опубліковано на сайті LB.ua.

Однією із основних причин своєї відставки Х. Деканоїдзе назвала втручання політиків у її діяльність як керівника Національної поліції. Така заява вимагає продовження у вигляді певних висновків з точки зору реформування поліції.

З одного боку, можливість політичних діячів безкарно (та, судячи зі всього, вельми результативно) тривалий час впливати на вищу посадову особу правоохоронного органу, демонструє суспільству низький рівень розвитку всієї правової системи України на даному етапі.

З іншого боку, сам Закон «Про Національну поліцію» містить чимало цілком законних важелів впливу з боку Міністра МВС як політика на практично весь спектр діяльності Національної поліції. Саме про це поговоримо докладніше. Continue reading “Борис Малишев: Найбільш небезпечний недолік Закону про Національну поліцію”

Перший рік поліції: проблеми законодавчого регулювання

Закон України «Про Національну поліцію» (далі за текстом – «Закон») вже є чинним більше року. Саме він визначає засади, критерії та напрями однієї із найбільш масштабної реформи у вітчизняній правовій системі з часів набуття Україною незалежності.

Відтак нормативним стрижнем всіх реформаторських зусиль є як раз положення нового закону. Втім, він не є ідеальним, і потребує удосконалення, а також розвитку у підзаконних актах та інших законах.

Нижче зупинимося на комплексному огляді основних наявних проблем нормативного (передусім законодавчого) регулювання поліцейської діяльності.

1. Сам Закон, який дещо поспіхом ухвалювався Парламентом під тиском МВС і не врахував жодної важливої поправки від експертів з громадського середовища, не повністю є досконалим з точки зору європейських стандартів. Про це було зазначено у коментарях Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи. На виконання цих коментарів у Верховній Раді під номером 4753 від 02.06.2016р. був зареєстрований Проект Закону про внесення змін до Закону України “Про Національну поліцію” (щодо виконання рекомендацій, які містяться у коментарях Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи). З пояснювальної записки до данного проекту видно, які проблеми необхідно усунути. Втім, на жаль, станом на сьогодні розгляд цього законопроекту істотно затягується. Continue reading “Перший рік поліції: проблеми законодавчого регулювання”

7.7% звільнених поліцейських – як розуміти результати атестації?

Для тих, хто стежив за процесом атестації поліції, низький результат, який було оприлюднено 3 жовтня, не став несподіванкою. Основна проблема, а саме — загальна неефективність порядку проведення атестації — стала зрозумілою ще в лютому та була піддана критиці з боку експертів, науковців та самих членів атестаційних комісій. Тоді стало зрозуміло, що якщо це не виправити, то на поліцію чекає, по-перше, низький результат самої атестації, а по-друге – значна кількість позовів до адміністративних судів, що будуть масово задовольнятися на користь позивача.

На жаль, поліція не відреагувала на критику та до кінця всього процесу атестації не визнала тих помилок, яких припустились. А головне – не внесла суттєві зміни в процедуру проведення атестації, а отже, й саботувала всю атестацію старих міліціонерів. Натомість поліція звинуватила інших (суди) в сприянні “реваншу міліцейської системи” (Х. Деканоїдзе) або попередників у МВС, які розробляли Інструкцію про порядок проведення атестації, відповідно до якої вони були вимушені працювати.

Хоча атестація є лише одним з етапів реформи поліції, однак вона показово відображає “рішучість” керівництва Національної поліції та МВС щодо справжнього реформування ввіреного їм відомства, а не декларативних реформ, яких вистачає в нашій країні. Кожен новий міністр внутрішніх справ, заступаючи на посаду, влаштовував імітацію реформи: видавались накази про реорганізацію; показово звільнялись люди, винні у незначних проступках; змінювались таблички на кабінетах, прізвища, назви посад та структурних підрозділів тощо. Одночасно з цим, як і сьогодні, майже завжди відбувалося атестування з кінцевим результатом у 5-10 % звільнених. Чим тоді сьогоднішня атестація відрізняється зі своїми фінальними показниками від бюрократично-кулуарних атестацій міліціонерів протягом всіх років незалежності України?

Всі викладені нижче тези ґрунтуються зокрема на матеріалі минулих публікацій щодо атестації поліції, системного аналізу всіх доступних даних щодо атестації з різних джерел, а також особистому досвіду участі у роботі атестаційних комісій представників Експертної групи. Continue reading “7.7% звільнених поліцейських – як розуміти результати атестації?”

Що таке “імператив презумпції правоти поліцейського”?

“Презумпція правоти поліцейського” або “імператив презумпції правоти поліцейського” стало широко обговорюваним поняттям після відповідних заяв Міністра МВС про те, що зазначена презумпція має бути встановлена законодавчо. Однак, цей термін залишається невизначеним, і дискутуючи про необхідність його запровадження, кожен в нього вкладає свій зміст. У випадку ж аргументації Міністра МВС складається враження, що будь-яка вимога поліцейського, зокрема й примха, є обов’язковою до виконання. Але це юридично неможливо.

Презумпція правоти, яку збирається запровадити Міністерство внутрішніх справ шляхом внесення змін до Закону “Про Національну поліцію”, не є юридичним терміном, а лише теоретичною конструкцією, яка вживається у низці наукових публікацій. Натомість юридичний зміст цієї конструкції – “законні вимоги поліцейського є обов’язковими для виконання” вже закріплений у ст. 62 Закону “Про Національну поліцію”. Але там йдеться саме про обов’язок виконання виключно законних вимог поліцейського.

Тоді що збирається запровадити Міністр МВС? Поки ніхто не бачив текст законопроекту, надати остаточну оцінку законодавчим новаціям МВС неможливо. Тим не менш, у зв’язку із численними маніпуляціями та політичним піаром, який відбувається навколо цього поняття, необхідно відповісти на питання: “Що є презумпцією правоти поліцейського?”

Continue reading “Що таке “імператив презумпції правоти поліцейського”?”