Новий керівник поліції – продовження реформ чи консервація старої системи?

Наразі більш доцільно обговорювати позицію Арсена Авакова щодо подальшого розвитку Нацполіції, а не особу Сергія Князєва, як новопризначеного Керівника цього органу. Адже плани, пріоритети нового очільника поліції та здатність їх втілювати в життя можна буде оцінити лише через пару місяців його роботи.

Щодо негативної особливості самого конкурсу ми висловлювались раніше – він так і залишився закритим для суспільства. Тим часом для суспільства та експертів було б дуже корисним ознайомитися зі змістом довгострокової та короткострокової програмами, мотиваційним листом Сергія Князєва, які він подавав до Комісії в якості кандидата. Адже мова йде про основні цілі та шляхи їх досягнення, які ставить перед собою С. Князєв на наступні 5 років роботи на посаді керівника найбільшого правоохоронного відомства.

З поміж трьох кандидатів (двоє з яких були чинними працівниками поліції), рекомендованих Комісією за результатами конкурсу, Аваков цілком очікувано обрав чинного високопосадовця Національної поліції. При чому саме того із них, який має найбільший досвід роботи у слідчо-оперативних підрозділах.

Відтак, судячи з такого вибору, для Арсена Авакова реформи в поліції вже не є настільки актуальними, а замість них настав час для стабілізації роботи поліції для того, щоб боротися зі злочинністю на чолі із авторитетним і досвідченим представником «старої міліцейської гвардії». Адже Сергій Князєв почав працювати оперуповноваженим ще у далекому 1995 році, і весь цей час невпинно рухався кар’єрними сходинками, незважаючи на зміну міністрів.

Така позиція Арсена Авакова в принципі цілком відповідає очікуванням суспільства, яке хоче бачити, що держава ефективно захищає його від бандитів та грабіжників. Адже в останні роки рівень вуличної злочинності і крадіжок внаслідок передусім об’єктивних чинників (війна на Сході України, економічна криза тощо) справді сягнув небачених показників.

На хвилі таких суспільних настроїв Міністр, який ще півтора року тому був активним прихильником ломки «старої міліцейської системи», залучення нових кадрів, тотального очищення поліції, тепер, судячи з усього, взяв курс на стабілізацію наявного початкового стану реформування і перемкнув свою увагу на максимальне забезпечення охорони правопорядку будь-якими засобами.

По суті реформа поліції зупинилася на запуску патрульної поліції та взагалі не дійшла до кримінального блоку, а переатестування міліціонерів у поліцейських тільки мінімально виконало своє завдання так званого кадрового перезавантаження.

За таких умов є великі ризики, що вказана боротьба зі злочинністю буде здійснюватися: 1) старими методами (які поєднані багато в чому з системними порушеннями прав людини); 2) кадровим складом слідчих, до яких за останніми опитуваннями, довіра населення є мінімальною через непрофесійність та корумпованість, незважаючи на те, що вони змінили міліцейську форму на поліцейську; 3) намаганням внести до чинних законів, Кримінального процесуального кодексу та підзаконних актів зміни, які б надавали більших повноважень поліцейським та зменшували гарантії прав і свобод громадян в стилі нещодавньої ініціативи «підкоряйся, а потім оскаржуй».

Отже, парадокс полягає в тому, що без продовження здійснення істотних реформаторських заходів, боротьба зі злочинністю не матиме великих успіхів. Наскільки цю важливу тезу усвідомлюють Міністр та новий очільник поліції – буде зрозуміло незабаром.

А поки що, виходячи з викладеного, можна вказати на два сценарії, один з яких вірогідно буде реалізований Міністром та новим керівником поліції щодо реформування поліції.

Варіант 1: Помірковані реформи.

Курс на реформування буде і далі підтримуватися, однак зміни не матимуть кардинального характеру, і у жодному разі не будуть торкатися кадрового оновлення поліції. Реформування полягатиме переважно у підвищенні ефективності внутрішніх інструментів боротьби з корупцією, покращенні матеріального оснащення поліцейських, запровадження нових прогресивних інструментів в організації роботи поліції. Прозорість та підзвітність роботи поліції буде залишатися на тому ж доволі низькому рівні, який ми маємо зараз. Конкурсний набір буде застосовуватися лише на посаді найнижчої ланки. Робота з подальшого розвитку патрульної служби, реформи дільничних, управління захисту прав людини, реформування системи підготовки поліцейських – буде підтримуватися, але досить повільними темпами. Також буде розроблений і реалізований у найкоротші строки план реформування кримінальної поліції і департаменту внутрішньої безпеки.

Варіант 2: Консервація наявного стану, зупинка реформ.

Заклики до реформування поліції залишаться у порядку денному її керівника, але вони обмежаться переважно створенням кращих матеріальних умов для праці поліцейських, а також певною активізацією діяльності Департаменту внутрішньої безпеки, завданням якого є протидія корупції у лавах поліцейських. Всі інші напрями реформування будуть перебувати під ризиком їх зупинки на фоні аргументів про те, що це розбалансовує роботу Нацполіції як системи і заважає боротися зі злочинністю. Не виключено також відновлення роботи ліквідованих Хатією Деканоїдзе підрозділів поліції, а також обмеження компетенції патрульної поліції. Співпраця з громадянським суспільством у сфері реформ буде мінімізована. Це ж саме стосується і рівня прозорості та підзвітності поліції.

2 thoughts on “Новий керівник поліції – продовження реформ чи консервація старої системи?

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *