Більше новин >>

Євген Крапивін: Поліцейські функції для Нацгвардії: за чи проти (Дзеркало тижня, №39)

NB: Статтю опубліковано у газеті “Дзеркало тижня” №39 (21 жовтня – 27 жовтня).

Правозахисники, експерти, депутати, омбудсман висловилися проти такої законодавчої ініціативи, оскільки вона загрожує правам людини. 

Впродовж останніх тижнів в експертних колах гаряче дискутується законопроект, який покладає нові функції та розширює повноваження Національної гвардії

Правозахисники, експерти, депутати, омбудсман уже висловилися проти такої законодавчої ініціативи, оскільки вона загрожує правам людини. Громадяни теж почали протестувати проти ще не ухваленого в першому читанні законопроекту. Тим часом окремі депутати і представники самої Нацгвардії захищають необхідність таких змін, посилаючись на “європейський досвід”.

Обговорення цієї теми розпочалося на початку вересня під час засідання парламентського комітету законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. За результатами розгляду, члени комітету рекомендували Верховній Раді ухвалити в першому читанні проект закону №6556, який було зареєстровано в Раді влітку. Continue reading “Євген Крапивін: Поліцейські функції для Нацгвардії: за чи проти (Дзеркало тижня, №39)”

Аналіз законопроекту №6556 від 08.06.2017 р., яким Нацгвардії надаються повноваження з самостійної охорони громадського порядку

ЗАВАНТАЖИТИ аналіз у форматі pdf.


 

ЧИТАТИ на сайті нижче:

АНАЛІЗ

проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правових засад діяльності Національної гвардії України (№6556 від 08.06.2017)

Ініціатори законопроекту: Паламарчук М.П., Король В.М., Яніцький В.П., Геращенко А. Ю., Карпунцов В.В., Барвіненко В.Д.

Висновки інших установ:

6 липня 2017 року Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України (ГНЕУ) рекомендувало за результатами розгляду в першому читанні законопроект повернути суб’єктам права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Зміст законопроекту:

Умовно запропоновані проектом Закону положення можна поділити на два блоки:

1) підвищення спроможностей Національної гвардії України виконувати завдання із підтримання охорони громадського порядку;

2) розширення залученості Національної гвардії України до боротьби з тероризмом, операцій Збройних Сил України у кризових ситуаціях, що загрожують національній безпеці, та в особливий період тощо.

Предметом цього аналізу є питання, які стосуються першого блоку, оскільки задля досягнення мети, зазначеної в законопроекті, пропонується наділити військовослужбовців Національної гвардії поліцейськими функціями. Такий підхід викликає занепокоєння та, на наш погляд, містить низку загроз для прав людини в Україні.

Аналіз:

1. Станом на сьогодні військовослужбовці Національної гвардії спільно з поліцейськими залучаються до патрулювання вулиць з метою охорони громадського порядку. Для виконання покладених на них завдань нацгвардійці відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України “Про Національну гвардію України” користуються повноваженнями із застосування превентивних поліцейських заходів (перевірка документів, поверхнева перевірка тощо) та заходів примусу (застосування фізичної сили, спецзасобів та вогнепальної зброї) в порядку, визначеному Законом України “Про Національну поліцію України”. Водночас самостійно здійснювати такі функції вони не можуть, оскільки під час патрулювання виконують лише допоміжну функцію.

Проектом Закону запропоновано надати військовослужбовцям Національної гвардії України можливість самостійно виконувати функції з охорони громадського порядку. Для реалізації зазначених положень шляхом внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) надаються повноваження з:
складання протоколів про адміністративні правопорушення;
– доставлення правопорушників;
– проведення особистого огляду/огляду речей в порядку ст. 264 КУпАП. Continue reading “Аналіз законопроекту №6556 від 08.06.2017 р., яким Нацгвардії надаються повноваження з самостійної охорони громадського порядку”

Сергій Баглай: Діяти силою не можна думати. Поліцейська тактика під час протестів (Дзеркало тижня, №29)

NB: Статтю опубліковано у газеті “Дзеркало тижня” №29 (12 серпня – 18 серпня).

Протест — один із важливих каналів зв’язку між владою та громадянами. 

Державний інструмент для забезпечення реалізації цього протесту — органи правопорядку. На жаль, свобода мирних зібрань, навіть після Революції Гідності, залишається делікатною темою для українського суспільства. Про це свідчать і приклади останніх масових акцій: непропорційні дії правоохоронців у Дніпрі, де 9 травня органи правопорядку перевищили свої службові обов’язки, застосувавши надмірну фізичну силу та сльозогінний газ; Марш рівності у Києві; напружені протести під Верховною Радою, які супроводжували кінець політичного сезону.

Практично, паралельно з цими подіями з Міністерства внутрішніх справ почали лунати заяви щодо зміни стратегії поліції під час масових заходів. Ідеться, зокрема, про пріоритет впровадження тактики переговорів та відхід від силових методів. Наголошують на цьому впродовж останніх трьох місяців особисто керівник Нацполіції Сергій Князєв, а також перший заступник міністра внутрішніх справ Сергій Яровий, що відповідає у відомстві за громадську безпеку. Зміна риторики поліцейського керівництва надихає, адже потреба переглянути методи роботи поліції на мирних зібраннях назрівала давно. Проте чи відповідають окреслені стратегії реальним практикам рядових поліцейських, і чому тільки тепер про це почали говорити у МВС? Continue reading “Сергій Баглай: Діяти силою не можна думати. Поліцейська тактика під час протестів (Дзеркало тижня, №29)”

Реформа кримінального блоку поліції: проблеми і перспективи (Дзеркало тижня, №26)

NB: Статтю опубліковано у газеті “Дзеркало тижня” №26 (8 липня – 14 липня).

Реформа поліції в Україні — значний крок до створення органів правопорядку європейського зразка. 

Поліція повинна надавати спеціальні послуги населенню. І при цьому не орієнтуватися у своїй діяльності на збереження політичної влади або контроль над приватним життям громадян, як це було раніше, а неухильно дотримуватися прав і свобод людини.

Однією з найскладніших ланок у реформі поліції є кримінальний блок — органи досудового розслідування (слідчі) і кримінальна поліція (оперативна служба, карний розшук, кримінальна розвідка). По-перше, з огляду на важливість і складність покладених на них завдань, а саме — превенція та протидія злочинності. По-друге, з огляду на наявність інших гравців на цьому полі — прокуратури і суду, з якими вони взаємодіють у своїй повсякденній роботі. Без реформи прокуратури складно говорити про процесуальну незалежність слідчого, а без реформи судової системи — про судовий контроль за дотриманням прав і свобод людини в кримінальному провадженні.

Поліція є одним з небагатьох органів державної влади, яка в мирний час має право на легітимне насильство, а тому порушення прав і свобод людини з її боку часто мають характер фізичного насильства. З огляду на системність таких порушень саме в кримінальному блоці поліції, необхідно мати найдосконалішу систему запобіжників від них. Основний негатив, який підривав авторитет колишньої міліції, полягає якраз у специфіці діяльності підрозділів кримінального блоку.

Адже за катування, інші форми незаконного насильства, за фальсифікацію доказів, тиск на бізнес та інші форми незаконної діяльності, за побутову корупцію, закриття кримінальних проваджень відповідальними є саме слідчо-оперативні підрозділи. Всі перелічені проблеми притаманні поліцейській системі і нині. Річ у тому, що інституційних змін у роботі слідчо-оперативних підрозділів не відбулося, кадри там працюють старі, бо за результатами атестації було звільнено всього 7,7% поліцейських.

Досудове розслідування злочинів, яке здійснюється поліцією, — неефективне. Про це говорять не тільки експерти і науковці, а й пересічні громадяни. Рівень відчуття себе населенням у безпеці знижується. В Україні щороку реєструється приблизно 550–600 тис. кримінальних проваджень, при цьому до суду спрямовується приблизно 130–160 тис. Тобто лише третина злочинів розкривається (для насильницьких злочинів цей відсоток становить 40–45%). З них 95% розслідується поліцією. Насамперед це крадіжки, пограбування, умисні легкі тілесні ушкодження тощо. Такі результати породжують сумніви в реальній відповідальності за злочинні діяння в Україні. Нерозкриті справи просто закривають за строком давності, тобто “списують”.

Continue reading “Реформа кримінального блоку поліції: проблеми і перспективи (Дзеркало тижня, №26)”

Інтерв’ю з експертом групи Євгеном Крапивіним: Піар-проект «моя нова поліція» не виправдав завищені очікування (PolitekA)

NB: Інтерв’ю опубліковано на сайті аналітичного видання “PolitekA” 5 липня 2017 року.

Про досягнення та недоліки правоохоронної реформи, рівень підготовки поліцейських та кадрові проблеми в Національній поліції України, в інтерв’ю Politeka розповів юрист, спеціаліст експертної групи «Поліція під контролем» Євген Крапивін.

– Два роки тому Верховна Рада ухвалила закон «Про Національну поліцію України». Які підсумки можна підбити за цей час? Які досягнення та недоліки має реформа?

– Відбулася деполітизація поліції. Нацполіцію, як незалежний центральний орган виконавчої влади, відділили від Міністерства внутрішніх справ. Якщо раніше керівник МВС, який призначається за квотою політичних партій і у Кабміні, в якійсь мірі, представляє їх інтереси, був і міністром міліції, тепер він лише координує роботу відомства. Управлінську ж функцію виконує голова Нацполіції, який до політики жодного відношення не має. У нього навіть є певні гарантії професійної незалежності. З очільником Національної поліції укладають контракт на п’ять років. Навіть по закінченню повноважень Кабміну або його розпуску, голова Нацполіції залишається на посаді й відпрацьовує передбачений строк.

Курс деполітизації обраний правильно, але потрібно зробити ще ряд законодавчих змін. У першу чергу, щодо кадрів. Голова Нацполіції ключові кадрові питання досі погоджує із міністром МВС. Це стосується його заступників і керівників головних управлінь Національної поліції в областях. Історія про екс-голову Хатію Деканоїдзе та її заступника Вадима Трояна, якого вона не хотіла, якраз про це. Не склалися у неї відносини і з начальником Черкаського ГУ НП Валерієм Лютим. Його призначення широко обговорювалося минулого року.

Ухвалили новий закон «Про Національну поліцію». Він кращий. Наприклад, має чіткіший порядок застосування спецзасобів, ніж закон про міліцію або окремий розділ, присвячений громадському контролю поліції. Але законодавство, яким керується поліція, ним не обмежується. Існує величезна проблема з Кодексом про адміністративні правопорушення. Патрульна поліція, яка вийшла на вулиці українських міст два роки тому, у своїй діяльності керується насамперед ним, але документу понад 30 років. Зміни у Кодекс вносили, хоча не суттєві. Там так прописані процедури, що порушникам легко зловживати своїми правами. Вони відтягують процедуру розгляду, а через один-три місяці спливають строки притягнення до відповідальності й особа залишається безкарною. Патрульні часто жаліються на Кодекс, розуміючи, що це значно гальмує ефективність їх роботи. Continue reading “Інтерв’ю з експертом групи Євгеном Крапивіним: Піар-проект «моя нова поліція» не виправдав завищені очікування (PolitekA)”